Ти входиш у стан глибокого сприйняття. Ти бачиш, відчуваєш, сприймаєш — не поверхово, а всім своїм єством.

^{Ти — та, хто вміє впускати й відпускати.}

Ти знаєш, що не все має залишатися з тобою назавжди, і не все потребує захисту чи контролю. Ти дозволяєш досвіду проходити крізь тебе, не руйнуючи й не спустошуючи.

Кожну свою чутливість, кожну здатність відчувати глибше за звичайне ти перетворюєш на силу. Не на зброю, а на опору, ясність і присутність.

^{Ти та, що може дати силу багатьом, не втрачаючи своєї.}

Твоя глибина не виснажує тебе — вона розширює простір навколо. Ти можеш впустити дуже багато. Бо знаєш: те, що більше не твоє, ти вмієш відпустити вчасно.

Якщо ти опираєшся цій здатності, може з’явитися страх бути надто відкритою, страх переповнитися або втратити себе.