Ти можеш відчути стан, у якому більше не потрібно шукати відповіді. Ти вже не в боротьбі й не в рятуванні. Ти сидиш у центрі власного світу — там, де все сповільнюється і стає ясним.

Світ навколо може бути великим, складним, багатошаровим. Плани, сенси, рухи тривають. Але всередині — точка спокою.

^{Ти не відрізана від життя, ти з ним у злагоді.}

Це не медитація як практика. Це стан, у якому ти вже прожила достатньо, щоб не доводити, не пояснювати й не поспішати.

^{Ти не розширюєшся і не стискаєшся — ти присутня.}

Тут немає самотності. Є відчуття глибокого зв’язку: з тілом, з диханням, з ритмом життя, який більше не потребує контролю.
Ти не зникаєш у цьому просторі. Ти стаєш стійкою.

Якщо ти опираєшся цьому стану, може з’явитися тривога — страх «застрягти», зупинитися, втратити імпульс.

Іноді найбільша сила — просто бути на своєму місці.