Ти відчуваєш, як твої межі стають м’якшими.
Ти більше не стискаєшся всередині себе й не намагаєшся втримати форму.

^{Ти дозволяєш собі залишатися собою, не обмежуючись однією думкою, одним почуттям, однією історією.}

Твоя енергія ніби виходить за межі тіла, поєднуючись із чимось більшим — із простором, тишею, подихом життя. Це не втеча від реальності, а глибоке повернення до своєї суті.

^{Ти не втрачаєш себе, коли дозволяєш собі більше.}

Навпаки — ти згадуєш, ким була до страхів, ролей і очікувань. У цьому стані немає напруження. Є прийняття, ясність і відчуття внутрішньої свободи.

Якщо ти опираєшся цьому розширенню, може з’явитися страх розчинитися, втратити контроль або свою індивідуальність.
Тоді ти знову стискаєшся, повертаючись у звичні рамки.


Ти можеш дозволити собі бути собою без стискання. Це безпечно.